80-річна Ольга та 75-річний Федір Юрченки зустрічатимуть 2026 рік далеко від рідного дому. Волонтери евакуювали подружжя з Межової до Дніпровського центру соціальної адаптації 22 грудня, де вони проведуть святкові дні серед інших маломобільних переселенців.
Ольга Юрченко згадує минуле життя з теплом, але з сумом: «Ялинку ставили, ялинка це святе. Ялинка у кожному дворі була, особливо якщо діти. У нас сосни свої були — пішов, вирубав. Новий рік, Різдво, щедрували. А тепер уже нічого немає».
Подружжя залишалося разом у рідній Новопавлівці, де Федір потребував постійної допомоги. Внаслідок обстрілів у травні їм довелося покинути дім. Ольга згадує:
«Собачка загавкав значить десь летить дрон. Дивлюсь у вікно: світиться, тільки пролетів, хвилина і бабах. Вранці встаємо — дахи познімані, одні шторки теліпаються, вікна побиті».
Федір додає, що у день евакуації дрон армії РФ влучив у їхній будинок:
«Спочатку попало, половина будинку, дах і коридор. А потім вже попало що одні стіни лише залишились».
Пів року вони провели у Межовій, де місцеві прихистили подружжя. Але життя там стало неможливим: «І медикаменти, і аптеки, і магазини. Усе закрите, немає нічого. І води теж немає. По воду йдеш, ото береш дві баклажки, велосипед, і їдеш через усю Межову, щоб взяти воду. А вона така недобра. Така гірка», — розповідає Ольга.
На початку грудня у неї викрали сумку з документами та грошима, що остаточно змусило подружжя вирушити до Дніпра: «Я поклала на землю, сама стала на сумку, у пакет клала три буханки хліба. Чую: хтось раз і штовхнув мене. Піднялася — сумки немає».
Попри втрату дому та речей, Ольга зберігає святковий настрій і згадує минулі свята з друзями та прикрашену оселю. Для Федора найважливішим залишається символ свята — ялинка.
У Дніпровському центрі для маломобільних переселенців Новий рік святкуватимуть 69 людей із прифронтових територій. Керівниця центру Ольга Волкова розповідає, що прикрасили три ялинки, аби створити святкову атмосферу:
«У нас завжди ялинки. На вулиці перша ялинка, яку ми купили. Ми товаришуємо з нашою Дніпровською організацією мам дітей з інвалідністю “неспокійні серця” і у нас вже традиція — діти розписують пряники і приносять. Скільки б у нас не було людей, усім роздаються пряники».
Після свят волонтери допоможуть подружжю відновити документи та шукатимуть постійну домівку. Юрченки кажуть, що зараз мріють лише про мир і можливість знову відчути затишок рідного дому.