Кожен новий вихід на знівечені запеклими боями поля Донеччини, Харківщини, Запоріжжя чи Сумщини може стати останнім. Небо над головами пошуковців без упину моніторять ворожі безпілотники, а земля під ногами нашпигована мінами. Попри смертельну небезпеку, керівник гуманітарної місії Олексій Юков та його команда продовжують виконувати надскладну місію. На рахунку загону “Плацдарм” уже майже чотири тисячі знайдених тіл.
Робота на межі неможливого
Спека чи мороз — робота триває. Головна мета — знайти людину і повернути її додому повністю. Пошуковці прагнуть вберегти родини від страшного розтягнутого процесу повторних поховань решток. Іноді біологічний матеріал знищують ущент, коли тіло згорає повністю. Тоді експертиза ДНК безсила. У таких випадках рятують лише дрібні особисті речі: обручки, хрестики, ланцюжки. Нещодавно загін оглянув тіла двох бійців ЗСУ.
При одному знайшли документи РТЦК. Інший не мав жодних знаків розрізнення чи паперів, тож надію покладають лише на генетичний аналіз.
Документування воєнних злочинів окупантів
Зафіксовані травми стають речовими доказами у майбутніх трибуналах. Пошуковці ретельно фіксують ураження, які не мають стосунку до бойових дій. Сліди тортур і розстріли полонених — це прямі військові злочини ворога. В одного з виявлених захисників були міцно зв’язані ноги. Юков пояснює, що це може свідчити про знущання та полон. Або ж загиблого просто тягнули мотузкою з поля бою.
Смертельні ризики та братерська поміч
Евакуація відбувається у щільній співпраці з бойовими бригадами, зокрема з К-2 та 66-ю. Військові забезпечують безпекове прикриття, поки пошуковці досліджують небезпечні зони. Часто одна відома точка приховує значно більше жертв. Натрапляючи на локацію з одним тілом, загін нерідко підіймає понад десяток полеглих з обох сторін. Тут немає місця вихідним чи відпочинку.
Поки триває війна, бійці в окопах чекають на евакуацію своїх полеглих побратимів.
Обмінний фонд та очищення української землі
Тіла окупантів обов’язково забирають із полів для репатріації. Їх використовують як обмінний фонд, щоб витягнути загиблих українців із загарбаних територій. Юков категорично проти появи нових братських могил ворога на нашій землі. Окупантам не місце в Україні ні живими, ні мертвими. Їхні рештки мають повернутися до Росії. Це позбавить майбутні покоління росіян приводів знову приходити сюди з війною.
Українці борються за право жити на своїй землі, тоді як ворог прийшов це право відібрати.
Нескінченна драма пошуку довжиною в життя
Повернення ліквідованих росіян додому — це також спосіб показати ворожій стороні масштаби їхньої трагедії. Росіяни мають відчути весь біль цієї безглуздої війни. Реакція родин окупантів у соцмережах свідчить, що вони починають усвідомлювати масштаби катастрофи. Юков зізнається, що війна є концентрованим злом, яке нищить усе навколо.
Він роками підіймав бійців Другої світової війни, а тепер змушений збирати тисячі нових жертв.
Пошуковець переконаний, що не має морального права зупинитися, поки душі полеглих чекають на повернення.