Посеред полів, які мали б готувати до ячменю й пшениці, аграрії Синельниківщини щодня стикаються з небезпечною реальністю – нерозірвані бойові частини російських дронів лежать просто серед ґрунту. Кожна ділянка може приховувати смертельний «сюрприз», який доводиться спершу знаходити й знешкоджувати, і лише потім повертатися до роботи.
Попри це, частина господарств не зупиняє посівну, навіть коли поруч – знищені ангари, розбиті машини та повторні удари безпілотників.
Директор одного з фермерських господарств Сергій каже, що ситуація змусила багатьох колег ухвалити радикальне рішення – вивезти техніку подалі від лінії фронту та фактично залишити поля. Але його команда продовжує працювати.
Причина – не лише у врожаї.
Це і зарплати працівників, і орендна плата пайовикам, серед яких чимало літніх людей, для яких ці гроші – єдине джерело доходу.
«І по зарплатам, і людям, і пайщикам. Багато хто розраховує на орендну плату. Бабусі, дідусі фактично на цьому виживають. Людям треба працювати й мати зарплату», – пояснює Сергій.
Але шлях до цього врожаю проходить через руїни.
Працівник господарства Микола показує те, що залишилося від ангара після ударів «шахедами». За його словами, перша атака сталася близько трьох місяців тому, тоді знищило приміщення разом із технікою. Та це був не останній удар.
Другий приліт стався пізніше, знову по тому самому об’єкту.
«Один вдарив, а потім хвилин за 20-30 повторно сюди. У нас тут і сівалки були, і культиватори. Половину вже відтягнули, бо боїмося тут тримати», – розповідає Микола.
Під час обстрілів поруч перебував охоронець. Він вижив лише тому, що встиг сховатися.
В іншій частині господарства ситуація ще важча. Там російські удари знищили комбайн і кілька вантажівок. Відновленню техніка вже не підлягає.
«Комбайн взагалі не буде підлягати ремонту. Ми нічого не можемо зробити. Просто розтягуємо техніку по дворах, щоб не стояла в одному місці», – говорить директор господарства.
Це вимушена тактика виживання – розосередити залишки техніки, щоб зменшити ризик нових втрат.
Та найбільша проблема зараз – не лише руйнування, а й те, що залишається після вибухів.
У полях знаходять уламки нерозірваних «шахедів» і «ланцетів». Вони розкидані майже на кожній ділянці, і перед початком робіт землю доводиться перевіряти та очищати.
«Уламки тих самих нерозірваних “шахедів”, “ланцетів” – усе це залишається на полях. Їх дуже багато. Практично на кожній ділянці є така штука», – каже Сергій.
Попри ризики, господарство вже почало підготовку ґрунту під посів ячменю та пшениці. Робота йде повільніше, але не зупиняється.
Водночас масштаби втрат для підприємства критичні. Із 12 складів уціліли лише два. Решта – зруйновані внаслідок атак.
За попередніми підрахунками, щоб відновити лише покрівлі знищених будівель, потрібно понад три мільйони гривень.
Ситуація на Синельниківщині показує, як війна змінює навіть базові речі – від зберігання техніки до самого процесу посівної. Але попри уламки дронів у землі й знищені ангари, частина аграріїв продовжує виходити в поле – буквально між вибухами і врожаєм.