Для шахтарів Західного Донбасу зміна робочого спецодягу на військовий піксель стала реальністю ще у лютому 2022 року. Сьогодні сотні ветеранів-гірників повертаються на підприємства ДТЕК, де вчаться заново жити у цивільному світі, поєднуючи бойовий досвід із роботою на енергетичному фронті.
Загалом понад 5700 співробітників компанії поповнили лави Збройних Сил від початку повномасштабного вторгнення. Наразі у ДТЕК працюють близько 700 ветеранів, і 500 із них повернулися саме до своїх колишніх робочих обов’язків. Їхні долі — це історія про вибір, поранення та незламність.
Андрій Кудрявцев: від штабного планування до контролю якості вугілля
Андрій Кудрявцев працює на глибині 300 метрів. Його зміна починається з 15-хвилинної поїздки вагонеткою під землею до місця, де конвеєри збирають вугілля для відправки на теплоелектростанції. Гірник із 15-річним стажем, у березні 2022-го він змінив шахту на офіцерську службу. Андрій очолював групу планування, розробляв накази та аналізував фронтові дані, захищаючи Запорізький напрямок понад півтора року.
«Борг тоді був, тоді ще було незрозуміло, де ДРГ, де не ДРГ, де десант буде висаджуватись. А той мир, який ми знаємо, що вони пропонують, — не хотілося його побачити в наших домівках», — згадує ветеран.
Демобілізуватися Андрію довелося у жовтні 2023 року після народження третьої дитини. Попри багатодітність і тривалу відсутність, колеги прийняли його без зайвих церемоній, але з великою підтримкою. За час його служби компанія змінила підходи через постійні обстріли та втрату енергоактивів, тож ветеран одразу включився в роботу над впровадженням нових технологій.
Олександр Ванганен: новий фах після важкого поранення
Історія Олександра Ванганена — це приклад того, як війна змінює професійний шлях. Він працював у шахті з 18 років, але після мобілізації став сапером. У лютому 2023 року під час штурму на Лисичанському напрямку Олександр потрапив під приціл снайпера. Куля завдала важких травм: лікарям довелося видалити нирку та оперувати інші органи.
Отримавши інвалідність, чоловік назавжди втратив можливість спускатися під землю. Проте у лютому 2024 року він знайшов сили повернутися на рідне підприємство, обравши роботу на поверхні. Зараз ветеран працює за новим графіком та завданнями:
- працює електрослюсарем у наземних цехах;
- перевіряє справність та готує обладнання до експлуатації;
- їздить у відрядження, які організовує компанія для адаптації ветеранів.
Для Олександра робота стала способом відволіктися, хоча він зізнається: звикнути до цивільного побуту після саперської служби досі непросто. Соціалізація через працю допомагає колишнім бійцям знову знайти своє місце у суспільстві, де замість звуків обстрілів — шум конвеєрів.

