Для 24-річного добровольця з Фінляндії на позивний Бібер війна в Україні — це не просто виконання обов’язку, а логічне продовження сімейної історії та боротьба з «природним ворогом». Стрілець розвідувального взводу 42-ї окремої механізованої бригади вже три місяці тримає оборону в районі Новопавлівки, що на Дніпропетровщині, де вуличні бої з окупантами стали щоденною рутиною.
Бібер приїхав до України близько п’яти місяців тому. До цього він працював на будівництві, пройшов службу в морській піхоті Фінляндії та активно тренувався у військовому резерві. Попри те, що рідні були не в захваті від його рішення, вони не змогли зупинити хлопця, чия родина поколіннями плекає пам’ять про радянську агресію проти фінського народу.
Мотивація та історична пам’ять
Фінський боєць наголошує, що підтримка України в його рідній країні є колосальною. Це зумовлено історичними паралелями, які оживають у розповідях дідів про бомбардування Гельсінкі.
- Родина добровольця має стійку неприязнь до РФ через історичне минуле.
- Військовий досвід фінської морської піхоти став базою для успішної служби в ЗСУ.
- Основна мета перебування на фронті — використання професійних навичок проти агресора.
Опановуючи українську культуру, фін першочергово вивчив базові привітання, військові терміни та, звісно, міцне слівце. На позиціях він часто кричить «дружній американець», щоб побратими ідентифікували групу іноземців.
Будні розвідника в Новопавлівці
Ситуація в селищі залишається напруженою: російські військові намагаються зайти та закріпитися в населеному пункті щонайменше раз на день. За словами Бібера, окупанти панічно бояться іноземних добровольців. Європейське спорядження та англійська мова в радіоефірах змушують ворога тікати, що підтверджують навіть перехоплення розмов противника.
«Ми отримуємо їхні перехоплення від командування і чуємо: “О ні, штурмова група тут. Біжіть геть, ховайтесь”», — розповідає боєць.
Останнім часом окупанти змінили тактику, відмовившись від частого використання важкої техніки на користь спроб захопити лісопосадки. Проте більшість таких груп ліквідовують ще на підступах завдяки ефективній роботі підрозділів FPV-дронів. Сам Бібер веде власний рахунок — за останні дві місії він особисто ліквідував п’ятьох загарбників.
Під час однієї з нещодавніх операцій розвідники систематично зачищали будівлі, звідки вибили групу з п’яти-шести росіян. Окупанти тікали настільки поспіхом, що залишили в будинку все необхідне для виживання: мобільні телефони, радіостанції та рюкзаки з провізією. Навіть якщо б вони не загинули від обстрілів, за словами Бібера, вони б просто померли з голоду в тих умовах.
Попри тривалий час перебування на передовій, повертатися до Фінляндії Бібер поки не планує. Він зізнається, що робота в розвідці 42-ї ОМБр йому до душі, а головний стимул залишатися — відчуття незавершеної справи на полі бою.