2 січня Кривий Ріг відзначив рідкісну подію — столітній ювілей мешканки Довгинцівського району Зінаїди Сергієнко. Її життєвий шлях пройшов через найважчі сторінки української історії, включно з Голодомором та Другою світовою війною.
Зінаїда народилася в селі Новокалинове Ясинуватського району Донецької області. У 1932-1933 роках сім’я змушена була виживати в умовах Голодомору, споживаючи те, що вдавалося знайти у полі та на городі — калачики, лободу та іншу траву.
Юність Зінаїди припала на роки Другої світової війни. Ще зовсім юною дівчиною вона разом з іншими мешканцями села копала окопи та виконувала важку фізичну працю в умовах постійної небезпеки.
“”Юність Зінаїди Федорівни припала на роки Другої світової війни. Ще зовсім молодою дівчиною вона була змушена працювати нарівні з дорослими та разом з іншими мешканцями села копала окопи. Це була важка фізична праця, яка виконувалася в умовах постійної небезпеки””, — зазначають у міській раді.
У ті роки родина Сергієнко ризикуючи власними життями, переховувала єврейських дітей, які потерпали від нацистських переслідувань, ділилася останнім хлібом та допомагала їм вижити.
У 1946 році Зінаїда закінчила курси у Донецьку та розпочала роботу вчителем математики. Вона багато років сумлінно працювала, виховувала дітей та створила велику родину:
- п’ять синів
- 11 онуків
- 18 правнуків
Навіть на схилі років доля випробовувала Зінаїду Сергієнко на стійкість. Через повномасштабне вторгнення Росії її будинок було зруйновано, і з осені 2024 року жінка мешкає у Кривому Розі.
За даними міськради, нині у Кривому Розі проживають ще 18 довгожителів, яким виповнилося 100 і більше років, і Зінаїда Сергієнко стала яскравим символом витримки та життєвої мудрості.

