Олег Костріченко з Самара на Дніпропетровщині вступив до лав Збройних Сил України на початку 2014 року. Він загинув 16 жовтня того ж року, обороняючи “Дорогу життя”, що вела до Донецького аеропорту. Його історію згадують рідні, не втрачаючи гордості за мужність сина та батька.
Донька Олега, чотирнадцятирічна Поліна, пригадує: їй було лише чотири роки, коли вона дізналася про смерть батька. «Мама пішла відчиняти двері. То був не тато. То був мій хрещений. Він щось сказав. Пішов. Мама почала плакати. Я запитала в неї, що трапилося, де тато. А вона каже: “Він більше не прийде”», — згадує дівчина.
Хоча Поліна була маленькою, вона добре пам’ятає зустрічі з батьком під час його відпусток з фронту. «Коли дивлюся на інших дітей, які росли з батьком, то якось мені трішки… В мене був вітчим. Вітчим також дуже хороша людина. Я нічого сказати не можу. Але все одно це не батько», — додає вона.
Батько загиблого, Володимир Костріченко, розповідає: син служив розвідником у 93-й бригаді “Холодний Яр”. Призвали його у квітні 2014 року, і Олег пішов без вагань. «Сім місяців він безвилазно був там. Спочатку командир розвід відділення, потім замком взводу», — каже Володимир.
Володимир пригадує останні хвилини сина: «Він останній вискакував, і тільки вискочив на вулицю — тут уламок. Здоровенний такий йому в спину. Він тільки розплющив очі, посміхнувся. Каже: “Хлопці, рятуйтесь, а я улітаю”. І все».
Мати Олега, Наталія, зазначає, що після втрати сина у неї загострилися хронічні хвороби, і вона пересувається з милицями. Проте гордість за вчинок сина залишається: його посмертно нагородили чотирма відзнаками, серед яких нагрудний знак “За оборону Донецького аеропорту” та орден “За мужність”.
«Я вважала, що він повинен віддати Україні борг. За свою Батьківщину. Я вважала, що він молодець. І я не опиралася, не казала, не йти. Знала, що треба», — додає Наталія Костріченко.
Жити далі родині допомагає віра та підтримка сімей інших полеглих захисників.
Донецький аеропорт обороняли українські військові з 26 травня 2014 року. Від кінця вересня російські найманці щодня обстрілювали оборонців з “Градів”, артилерії та стрілецької зброї. Кінцева дата оборони летовища вважається 242-й день — 20 січня 2015 року, коли підірвали новий термінал. Самі “кіборги” вважають останній день спротиву — 23 січня.
За даними Міноборони, у боях за ДАП загинули 97 бійців. Проєкт “Книга пам’яті полеглих за Україну” підтверджує, що за 242 дні оборони Донецького аеропорту загинули 100 українських військових.