Село Чорненкове, що за десять кілометрів від лінії фронту, зустрічає зимові свята під звуки обстрілів. Місцеві прикрашають ялинки та розвішують гірлянди, тримаючи святковий настрій навіть у небезпечних умовах.
Жителька села Ганна, чия родина через наближення фронту евакуювалася, планує святкувати Новий рік разом із сусідами, які залишилися у Чорненковому. Кореспонденти Суспільного побували в селі та зафіксували, як громада готується до свят попри постійні атаки російських керованих авіабомб та “шахедів”.
Юлія, місцева жителька, прикрашає подвір’я напередодні свят. За її словами, це буде перший Новий рік, який її родина зустрічає під звуки вибухів з фронту.
“Кожного року, ну як це, без ялинки. Без олів’є ми нікуди, без крабів ми нікуди, без курки, без качки також — ні. Магазини працюють, можна заїхати спокійно скупитися. І в Катеринівці, і в Левадному”, — розповіла Юлія.
Від її дому до фронту — близько десяти кілометрів. Попри небезпеку, більшість місцевих планує відзначати свята разом.
“Зима, хоч і без снігу, але.. (пролунали звуки пострілів — ред.). В нас на вечерю завжди ходять вечірники, приходять посівальники. В нас тут таке село, що з хати в хату всі приходять. Ворота відкриті й кожен приходить”, — зазначила Юлія.
83-річна сусідка Ганни, також прикрашає оселю, але через обстріли боїться йти по ялинку у посадку.
“У нас тут ялинки, боже мій! Але лячно. Гірлянду почепила, розправила, щось прибрала. Квітку приберу, а другу велику — поставлю”, — сказала жінка.
Цьогоріч святкування Ганни проходитиме без доньки та онуків, які евакуювалися за кордон. У селі залишилися лише дві її сестри та сусід Микола.
“Ми його гукаємо, він приходить: “Дівки, давайте, бабусі, давайте”. Той ще дивак. Мʼясо обов’язково щоб було. Вечеря ота, що вариться з рису, кутя. Це все таке, салати наробимо, коньяк купимо і все”, — розповіла Ганна.
Микола цього року не прикрашає оселю — за чотири кілометри від нього російські війська розбомбили центр сусіднього Покровського та десятки будинків. Вибухи чути ледь не щодня.
“Такий час зараз. Сьогодні так, а так – ненадійно в нас. Одна дитина в Києві, інша в Дніпрі. Та і їм нащо їхати, якщо тут небезпечно”, — зазначив Микола.
За його словами, через наближення лінії фронту половина населення села евакуювалася. Єдине бажання на свята — щоб війна закінчилася, а військові повернулися до своїх родин.

