Щотижня екіпажі зооволонтерів із Дніпра вирушають туди, звідки тікають усі. Під акомпанемент артилерії, керованих авіабомб та невблаганних FPV-дронів чоловіки евакуюють покинутих власниками собак та котів із прифронтових громад Дніпропетровщини, Запоріжжя та Донеччини.
Маршрут евакуаційників пролягає через понівечені села. У Катеринівці вони звільнили алабая, якого господарі залишили у вольєрі напризволяще. У Васильківці, де “шахеди” та дрони стали щоденною реальністю, команда забирала чотирилапих у родини Анатолія. Чоловік зізнається: виїжджати змушує відсутність безпеки, адже вибухи гримлять щоночі, а один із його псів почав реагувати на кожен ворожий безпілотник гучним гавкотом.
Рятують життя під атаками дронів, артилерії та КАБів
Робота зоорятувальників — це не лише логістика, а й складна психологія та ветеринарія. Волонтер Арсеній зауважує, що тварини в зоні бойових дій страждають від критичного стресу:
- Відмовляються від їжі та води через вибухи.
- Ховаються в руїнах на кілька діб, що призводить до виснаження.
- Отримують інфаркти та інсульти на тлі серцево-судинних ускладнень від переляку.
Сортувати заявки доводиться жорстко, адже притулки в тилу переповнені. Деяких собак доводиться буквально рятувати від усиплення. Ситуацію ускладнює й погода: сніг та ожеледиця знижують швидкість руху, що в зоні досяжності ворожих “мавіків” на оптоволокні може коштувати життя. Самі волонтери працюють у свій вільний час, виїжджаючи в рейди о сьомій ранку і повертаючись ближче до півночі.
Які мають труднощі в роботі
Ризики на фронті постійно зростають. Якщо раніше безпечною вважалася відстань у 20-30 кілометрів, то тепер дрони полюють на цивільні автівки значно далі від лінії зіткнення. Олександр пригадує поранення колег із партнерських організацій та втрату техніки від ударів FPV.
Історії з евакуацій
Не кожна поїздка закінчується щасливим фіналом. Сергій пригадує дзвінок жінки, яка в останню мить повідомила, що їхати за її собакою вже немає сенсу — у будинок влучив КАБ, і тварина загинула на місці. Бували й випадки в Костянтинівці, коли команді доводилося ховатися в кущах від артобстрілу, поки навколо горіли автівки та здіймався дим.
«Фізично — ти відпочив і з новими силами, а морально можна відходити і день, і тиждень» – зізнається волонтер Олександр про ціну порятунку тих, хто не може попросити про допомогу сам.
Незважаючи на моральне виснаження, волонтери продовжують рейди, адже кожна врятована “Відьма” (так звали одну з кішок) чи наляканий пес — це чиєсь життя, вирване з вогню великої війни.