На стику позицій у районі Калинівського зараз фактично зникла чітка лінія фронту. Тут утворилася суцільна зона виснаження, де кожен рух стає мішенню, а будь-яка спроба закріпитися одразу накривається ударами з повітря і вогневим контролем.
Найгарячіше – на рубежі Калинівське–Новомиколаївка. Саме тут противник будує тактику не на швидкому прориві, а на повільному «продавлюванні» позицій через постійний тиск і виснаження оборони. У небі безперервно працюють FPV-дрони та «Молнія-2», які контролюють посадки, логістичні маршрути та будь-які переміщення.
За даними з фронту, які публікує військовий з позивним “Мучной”, ця ділянка перетворилася на надзвичайно небезпечну буферну смугу. Тут фіксуються регулярні ураження, а кожен квадрат землі перебуває під постійним наглядом дронів. Фактично це простір, де виживання залежить від швидкості реакції та вміння залишатися непомітним.
Попри інтенсивність атак, бої за Калинівське не стихають. Українські підрозділи утримують позиції, не дозволяючи противнику закріпитися вглиб. Будь-які спроби накопичення одразу перериваються ударами по групах ще до моменту їхнього укріплення.
Водночас ситуація залишається нестабільною. Тут немає класичного просування чи оборони – радше постійне «перетягування» контролю, де перевага змінюється залежно від інтенсивності роботи дронів і здатності тримати логістику під вогневим тиском.
На Гуляйпільському напрямку противник зосередив основні зусилля вздовж лінії Гуляйпільське–Верхня Терса–Воздвижівка. Саме ці населені пункти розглядаються як ключові точки для подальшого розширення зони бойових дій. Тактика будується на малих піхотних групах, які намагаються просочуватися через посадки та поступово розширювати сіру зону.
У районі Гуляйпільського вже фіксуються спроби закріплення в східній частині населеного пункту. За наявними візуальними матеріалами, противник зміг частково зайти на околиці та використовує зруйновану забудову і рельєф як укриття для просування.
Втім повноцінного контролю над житловою частиною немає. Українські сили оперативно реагують на спроби закріплення, вибиваючи малі групи ще на етапі накопичення. У результаті район перетворюється на постійну зону «просочування», де жодна зі сторін не може стабільно закріпитися.
Фактично противник продовжує тактику повільного тиску – без масованих штурмів, але з постійними спробами знайти слабкі місця в обороні. Усе це супроводжується втратами ще до моменту формування повноцінних опорних точок.
Попри складність обстановки, на окремих ділянках зберігається контроль і стримування. У разі збереження нинішньої динаміки ситуація навколо Калинівського може змінитися, однак зараз цей сектор залишається одним із найбільш напружених і залежних від дронової війни на всій лінії зіткнення.