Волонтери допомогли Людмилі, 85-річній жительці Костянтинівки, переїхати до Дніпра, де вона зараз перебуває у центрі соціальної адаптації. Жінка залишалася у рідному місті до останнього, поки в липні під час обстрілів її дім не згорів повністю.
За словами Людмили, життя у Костянтинівці стало неможливим через постійні атаки російської армії. Жінка розповіла про втрату всього майна та про складнощі, які довелося пережити у підвалі:
«Ситуація там була погана. Вже декілька будинків постраждало. Немає де жити взагалі у моєму місті. Скільки років прожити — і залишитися без нічого», — розповіла вона.
Людмила дивом встигла врятуватися з палаючого будинку, залишившись лише у халаті:
«Згорів наш будинок вщент. І підвал, і все, що там було. Все, я нічого не встигла, отак як вилетіла в халаті, тільки поглядала на палаючий будинок, і все на цьому», — додала переселенка.
Протягом тижня жінка прожила у підвалі разом із сусідами, двічі падаючи сходами та ушкодивши голову. За її словами, у Костянтинівці залишилися поодинокі мешканці, а магазини та аптеки не працюють:
«Усе зачинили давно. У нас там не було місяць ні води, ні світла, ні газу. Що було, те і їли. Місто напівпорожнє», — розповіла Людмила.
Жінка 36 років пропрацювала на склозаводі, переважно стоячи за конвеєром. Попри тяжку роботу, вона віддавала перевагу праці, не бажаючи легшої посади:
«Робота подобалась, звикла. Я вже хотіла перевестися на щось більш легке. Мені казали: “Пішли, посадимо тебе”. Я пішла, мені не сподобалося. Мені потрібно, щоб трудитися. Я все життя труджусь, розумієте?»
Наразі Людмила тимчасово перебуває у Дніпрі. Волонтери допомогли їй відновити документи та обіцяють знайти постійне житло. Попри втрати, жінка мріє повернутися на рідну Донеччину.