Кожна нова трагедія в Україні спричиняє не лише біль, а й лавину постів у соціальних мережах. Користувачі масово поширюють фото та відео з місць ударів: руйнування, робота рятувальників, кадри постраждалих. Мета зрозуміла — привернути увагу світу до злочинів росії.
Журналісти krivbass.city поспілкувалися з психологом Світланою Клименко про те, як правильно діяти в ситуації, коли хочеться репостити такі матеріали.
Чи варто поширювати фото трагедій: думка психолога
Світлана Клименко закликає бути обережними. За її словами, поширення жорстокого контенту може спричинити додаткову травматизацію, особливо серед дітей, людей із ПТСР або тих, хто сам пережив подібні події.
“Перед тим як натиснути кнопку репосту, варто запитати себе: що відчувають ті, хто вижив? Чи хотіли б ви, щоб вашу особисту трагедію щодня повертали вам у стрічці?” — наголошує експертка.
Вона підкреслює: злочини не мають залишатися замовчаними, але важливо давати глядачам вибір. Один зі способів — позначати контент як 18+ або супроводжувати пости текстовими повідомленнями без шокуючих фото.
Важливість балансу між болем і надією
Психологиня наголошує: важливо не лише говорити про втрати, але й показувати життя, що триває.
“Окрім болю, нам усім потрібна надія. Говорімо також про відбудову, про силу людей, які не здаються. Це теж частина нашого спротиву”, — підкреслює Світлана Клименко.
Соціальні мережі залишаються потужним інструментом інформаційної боротьби, проте саме від користувачів залежить, чи буде цей інструмент людяним та відповідальним. Кожен репост — це не просто акт поширення новини, а й вияв поваги до тих, хто пережив трагедію.