18 травня у Кривому Розі відбулася велика акція-нагадування під гаслом «Не мовчи! Полон вбиває». Подія була приурочена до третьої річниці виходу оборонців Маріуполя з території заводу «Азовсталь». До участі долучилися родини полонених, зниклих безвісти та загиблих воїнів, а також ветерани, побратими й небайдужі мешканці міста.
Автопробіг пам’яті та єдності
Ранок акції розпочався з автопробігу — понад 40 машин із національними прапорами та плакатами про полонених вирушили з кільця 44 кварталу. Маршрут пролягав через усе місто, завершуючись біля пам’ятника Козаку Рогу, де учасники акції продовжили ходу вже пішки.
«Це приурочено до третьої річниці виходу з Азовсталі. Ми починали ці акції як родини гарнізону Маріуполя. Тепер із нами дедалі більше бригад. У єдності — наша сила», — зазначив Олександр Зінченко, співзасновник ГО «Сталева Гвардія».
Обличчя тих, кого чекають
На акції зібралися родини з 22 військових підрозділів. Вони несли портрети своїх синів, братів, чоловіків і батьків. Кожне фото — це жива історія, яка досі чекає завершення. Серед учасників була й маленька Мілана. Її дядько Віталій Зінкевич виконував бойове завдання на Курському напрямку та зник.
«Я дуже сумую за ним. Я так хочу сказати йому, що чекаю», — поділилася дівчинка зі сльозами на очах.
Фраза «Ми за ними готові на край світу» не раз лунала на мітингу. Це не просто слова — це реальний стан очікування та безмежної вірності.
Повернулися, аби підтримати
На акції були присутні й четверо звільнених оборонців Маріуполя. Ці чоловіки на власному прикладі засвідчили, що боротьба триває, а надія жива. Вони вийшли до людей, які понад 1000 днів борються за кожне ім’я, за кожну долю.
Плакати з написами «Поверніть додому наших рідних» і «Боротьба триває» тримали матері, дружини, доньки, побратими. Кожен із них несе на собі біль втрати і водночас надію на повернення.
Ця акція — не лише спосіб нагадати про незламність українських захисників, а й заклик не замовчувати трагедію полону. Це крик серця родин, які не готові змиритися з невідомістю.