На початку грудня у світі традиційно згадують людей, чия праця часто залишається поза кадром, але без якої неможливо уявити сьогодення. Це ті, хто працює без вихідних, не дозволяє собі зневіри і щодня бере на себе більше відповідальності, ніж вимагають обставини. Серед таких людей – волонтери. Однією з них є Тетяна Бондаренко, фахівчиня відділу фінансових угод ЄРЦ Метінвест Бізнес Сервісу, яка цього року отримала у компанії відзнаку «Волонтер року».
Волонтерство як частина щоденної роботи та гідності
Від початку повномасштабної війни допомога стала невід’ємною складовою життя співробітників Метінвест Бізнес Сервісу. Колектив підтримує українських захисників, допомагає фронту і збирає необхідне для людей, які вимушено залишили домівки. Для багатьох це щоденна відповідальність і робота серця, що триває місяцями і роками.
Тетяна активно долучена до діяльності волонтерської організації «Дівочий тил Криворіжжя». Вона бере участь у фінансових зборах, веде комунікацію в соціальних мережах і залучає нових людей до донатів.
«На початку повномасштабного вторгнення я випадково в соцмережі побачила дописи своєї знайомої Вікторії. Жінки плели сітки, готували смаколики, збирали речі для бійців. Спочатку долучалась донатами. А коли в червні 2024-го мій чоловік Дмитро пішов захищати Україну – організувала перший збір для його підрозділу зв’язку», – згадує Тетяна.
До першого збору долучилися колеги з МБС та МІД, друзі і сотні підписників. Спільними зусиллями вдалося зібрати понад 60 тисяч гривень. Після цього Тетяна створила постійну банку і за 10 місяців акумулювала понад 70 тисяч гривень для «Дівочого тилу Криворіжжя». У вересні окремий збір на потреби підрозділу чоловіка підтримали донори з-за кордону – з Польщі, Болгарії, Австрії, Ізраїля та США.
Волонтерство, що тримає, коли важко
Регулярна допомога – це не лише фінансова чи організаційна складова. Вона потребує значних емоційних ресурсів і внутрішньої стійкості.
«Іноді справді руки опускаються. Особливо коли збори зупиняються. Але коли Дмитро на зв’язку й розповідає про хлопців – сили повертаються. Мене надихають і наші дівчата, які безупинно плетуть маскувальні сітки, і самі воїни. Ми не маємо морального права зупинятися», – ділиться Тетяна.
Учасниці «Дівочого тилу Криворіжжя», об’єднані спільною метою, виготовляють маскувальні засоби, зокрема й у форматі 3D, під конкретні запити підрозділів. Часто така робота виконується у максимально стислі терміни.
Результат, який вартий кожної хвилини зусиль
Для Тетяни найціннішим у волонтерстві залишається відчутний результат спільної праці.
«Найбільша радість волонтера – бачити результат. Коли дівчата пишуть, що мають борги за матеріали, я прошу допомоги у кожного, кого знаю. А коли збір закривається за години – це неймовірне відчуття. Я дякую всім, хто донатить, чи це 10 гривень, чи 100 доларів», – говорить вона.
Найбільшою підтримкою для Тетяни залишається її чоловік Дмитро. Навіть перебуваючи на передовій, він знаходить слова, які додають сил.
«Не хвилюйся, усе буде добре. Ти маєш жити і чекати мене», – ці слова, за її зізнанням, зрозумілі кожному, хто чекає близьку людину з війни.
Тетяна переконана, що долучитися до волонтерства може кожен, адже важлива не сума, а регулярність і небайдужість.
«Хай у нас не мільйонні фонди, але невеликі постійні донати рятують життя. Підрозділ мого чоловіка забезпечує зв’язок на донецькому напрямку, і хлопці вже знають: у Кривому Розі є дівчата, які їх ніколи не підведуть. Ми не можемо сказати, що втомилися. Поки триває війна – ми повинні тримати тил», – підсумовує волонтерка.