Для 35-річного Дениса звичайна ранкова прогулянка по воду в рідній Костянтинівці закінчилася трагедією. Російський FPV-дрон поцілив чоловіку просто під ноги, назавжди змінивши його життя та змусивши евакуюватися до Дніпра.
Зараз Денис перебуває в дніпровському центрі соціальної адаптації, куди волонтери привезли його три тижні тому. За плечима у чоловіка — жахливий грудень, місяць у лікарні Дружківки та ампутація правої ноги, яку ворожий снаряд розтрощив до кістки. Ліву кінцівку посікло уламками асфальту та каміння.
Що памʼятає про день, коли отримав поранення
Переселенець згадує, що до останнього не хотів полишати дім. Лише восени, коли інтенсивність обстрілів стала нестерпною, він вперше задумався про виїзд. Костянтинівка, за його словами, перетворилася на місто-привид, де небезпека чатує на кожному кроці.
«Місто порожнє. Там тільки по сторонах потрібно дивитися постійно, бо FPV-дрони літають, як мухи. Ховалися з під’їзду у під’їзд, або під деревами», — розповідає Денис.
Життя тих, хто залишився в місті, повністю залежить від волонтерів. У Костянтинівці склалася критична ситуація з інфраструктурою:
- лікарні та аптеки припинили свою роботу;
- останній магазин зачинився ще восени 2025 року;
- хліб, ліки та найнеобхідніші речі доставляють виключно благодійники.
Денис зізнається, що не знає, чи вціліла його квартира, бо зв’язок із сусідами втрачено. Попри важке поранення, чоловік налаштований оптимістично. У центрі соцадаптації йому допомагають оформити групу інвалідності та готують до протезування.
Найбільша мрія переселенця — повернутися в українську Костянтинівку після війни. Завзятий велолюбитель, він понад усе хоче знову сісти на велосипед і проїхатися вулицями рідного міста, які зараз змушений був полишити на милицях.