На Олександрівському напрямку самохідні установки 2С1 «Гвоздика» стали головним аргументом Сил оборони у боротьбі з російською піхотою. Бійці 42-ї окремої механізованої бригади з серпня тримають позиції поблизу селища Новопавлівка, що на Дніпропетровщині, щоденно перемелюючи ворожі штурмові групи ще на підходах до населеного пункту.
Для екіпажів самоходок війна перетворилася на математичне змагання зі швидкістю. Механік-водій Віктор та командир установки Анатолій розповідають: тактика змінилася кардинально. Якщо раніше під Часовим Яром біля гармати могли перебувати годинами, то тепер, через засилля ворожих FPV-дронів, робота триває лічені хвилини: вибігли, відстрілялися і миттєво до укриття.
«Відпрацьовуємо по тій “сарані”, яка біжить по полях»
Старенька, але надійна «Гвоздика» здатна точно класти снаряди на відстань до 12 кілометрів. Ворог полює на цю техніку з особливим азартом. Віктор згадує, як під час одного з обстрілів капонір врятував екіпаж від прямого влучання, хоча паливний бак був пошкоджений. Тоді довелося застосувати хитрість: завалити порожнє місце гілками, аби ввести в оману розвідку окупантів, поки хлопці відкопували засипані гусениці для евакуації.
Це сама ласа техніка. Ми відпрацьовуємо по тій “сарані”, яка біжить по полях. Нам головне покласти їх на землю. А далі вже працюють дронники.
«Не вдається їм зайти у Новопавлівку»
Ситуація на напрямку залишається напруженою: окупанти не рахуються з втратами, завалюючи посадки тілами своїх солдатів. Анатолій розповідає, що штурми йдуть хвилями – зазвичай це групи від двох до шести осіб, проте останнім часом ворог почав залучати і бронетехніку. Нещодавно артилеристи відбили два поспіль механізовані штурми із застосуванням танків та багі.
Особливою гордістю екіпажу є ювелірний постріл, який ліквідував одразу 12 загарбників. Ворожа піхота намагалася сховатися у вирві від попереднього розриву, сподіваючись на правило, що снаряд не влучає двічі в одне місце. Однак другий «кабачок» прилетів точно в ціль.
Вдома на Анатолія чекають дружина, двоє дітей та онука, яка за час його служби вже пішла до дитсадка. Військовий усвідомлює ціну втримання цього рубежу:
- російська армія не досягла жодної з поставлених стратегічних цілей;
- відступ артилерії означатиме автоматичне просування ворога вглиб регіону;
- маскування та швидка реакція екіпажів — єдиний захист від російських FPV-дронів.
Попри відсутність доріг, багнюку та постійну загрозу з неба, бійці 42-ї ОМБр продовжують виконувати бойові задачі. Їхня позиція непохитна: якщо не зупинити ворога під Новопавлівкою сьогодні, завтра війна прийде до домівок, які вони так затято обороняють.