Місто Шахтарське на Дніпропетровщині сьогодні стало одним із тих населених пунктів, де дихання війни відчувається фізично. За даними моніторингових мап, лінія фронту пролягає менш ніж за 35 кілометрів від житлових кварталів. Попри постійні звуки вибухів, проблеми зі світлом та водою, місто продовжує жити, а його мешканці шукають власні причини, щоб залишатися вдома.
Побутові труднощі стали для шахтарців рутиною. Життя тут тепер вимірюється періодами наявності електрики та тишею між прильотами, один із яких суттєво погіршив ситуацію в жовтні. Місцеві жителі гуртуються, вірять у ЗСУ та намагаються підтримувати звичний ритм, хоча визнають: з наближенням лінії зіткнення триматися стає дедалі важче. Кожен має свій якір, що тримає у рідному місті — від очікування рідних із полону до неможливості покинути дім через стан здоров’я.
Евакуація чи життя під обстрілами: вибір місцевих мешканців
Журналісти поспілкувалися з людьми, які щодня бачать війну на власні очі. Їхні думки щодо майбутнього розділилися, але більшість об’єднує небажання покидати рідні стіни без крайньої потреби. Ситуація в місті очима його жителів виглядає так:
- Олена, яка виховує доньку з інвалідністю, не бачить можливості для виїзду і планує залишатися в місті попри все.
- Анна продовжує чекати вдома на чоловіка, який наразі перебуває у ворожому полоні.
- Дмитро, який раніше вже втік від війни з Бахмута, працює продавцем, проте через зменшення кількості покупців та падіння зарплати вже готує план від’їзду вглиб країни заради дітей.
- Пенсіонерка Жанна та 84-річна Олександра кажуть, що їхати їм просто немає куди — старість та інвалідність по зору роблять їх заручниками обставин.
- Лілія та інші мешканці розглядають евакуацію лише як крайній захід, якщо фронт підійде впритул або обстріли стануть нестерпними.
Економіка міста також відчуває тиск війни: людей стає менше, купівельна спроможність падає, а бізнес згортається. Проте для багатьох Шахтарське — це не просто точка на мапі, а дім, де вони прожили десятиліття. «Це рідний дім», — кажуть люди, додаючи, що поїдуть лише у разі офіційного оголошення евакуації, хоча питання «куди їхати?» залишається без відповіді.
Наразі Шахтарське тримається на вірі в перемогу та бажанні мешканців працювати далі. Люди сподіваються на краще і понад усе хочуть миру, аби їхнє містечко перестало бути прифронтовим і нарешті повернулося до спокійного життя без загрози «прильотів».