У Дніпропетровській області 24-річний нацгвардієць Вадим, який отримав тяжкі поранення на фронті, одружився зі своєю нареченою Катериною просто у медичному закладі, де проходить лікування. Після реєстрації шлюбу пара також обвінчалася.
Весілля в реанімації
Трагедія і кохання переплелися в одному приміщенні реанімаційного відділення. Вадим, бойовий водій батальйону безпілотних систем Нацгвардії, отримав поранення 8 січня на Покровському напрямку, коли російський дрон скинув вибухівку прямо на його автомобіль. Внаслідок удару чоловік втратив ногу, а кістка другої була роздроблена.
«Я підлетів. Напарнику кричу: “Що ти, як ти?”. Він каже: “Нормально”. Я дивлюся, кажу: “Братан, нема ніг”. Він мені турнікети наклав. І все, отак і чекали на евакуацію», — розповів Вадим.
Побачивши у лікарні свою наречену, Вадим вирішив, що настав час одружитися. Катерина, за її словами, весь день чекала на новини від коханого. Про його поранення їй повідомив командир.
«Він каже: “Майбутня дружина Вадима Сергійовича?”. Я кажу: “Так”. Він каже: “В мене для вас погана новина, але я скажу вам одне – він живий”», — пригадала Катерина.
Що передувало події
Молодята планували весілля ще влітку, проте служба завадила. Після того як Вадим повернувся з відпустки і відразу вирушив на бойове завдання, сталося поранення, яке змінило хід подій. Вадим зазначив, що саме зустріч із Катериною у лікарні стала сигналом для укладення шлюбу.
«До цього я їй зробив пропозицію. Потім поїхав знову на Донбас. Потім приїхав у відпустку. І 7-го числа я поїхав з відпустки. А 8-го числа я поїхав на перший бойовий виїзд після відпустки – і сталося оце», — розповів Вадим.
Медична допомога та плани на майбутнє
Хірурги вже провели кілька операцій, повідомив гендиректор медзакладу Сергій. Лікарі роблять усе можливе, щоб врятувати другу ногу та підготувати Вадима до протезування за кордоном.
«Потрібна велика пластика – багато переломів, видно кістки з пов’язки, але ми не втрачаємо надію зберегти ногу, щоб Вадим мав справжню опору не тільки в сімейному стані, а й сам у боротьбі за життя», — зазначив гендиректор.
Молодята зараз мріють про одне — спершу завершити лікування та протезування у Європі, а вже потім жити разом у вільній Україні.