Причини, через які може “знімати” руки або ноги, різняться. Насамперед це пов’язано з особливостями роботи нервової системи та кровообігу, а також із хронічними станами організму.
У багатьох випадках провокуючим фактором стають зміни у шийній чи поперековій ділянці хребта. Грижі, протрузії, остеохондроз або спазми здатні здавлювати нервові корінці, що викликає біль, слабкість м’язів, відчуття поколювання чи оніміння окремих ділянок тіла. Попри поширеність, такі проблеми довго можуть залишатися невиявленими.
Порушення руху крові також спричиняють втрату чутливості. Вегето-судинні розлади, серцеві хвороби, тромбози, атеросклероз чи звуження судин іноді призводять до ситуацій, коли кінцівки німіють. Особливу небезпеку становить раптове однобічне оніміння – цей прояв може бути ознакою початку інсульту.
До симптомів оніміння призводить і нестача ключових поживних речовин. Йдеться передусім про вітаміни групи B – B1, B6, B12, що впливають на нервову систему, про магній, важливий для нервово-м’язових сигналів, та про вітамін D, який має значення для м’язового тонусу. Відчуття поколювання або судом уночі чи під час відпочинку часто пов’язані саме з дефіцитом мікроелементів.
Періодичне оніміння може бути ранньою ознакою діабетичної нейропатії. Підвищений рівень глюкози пошкоджує нерви, а люди нерідко ще не знають про наявність цукрового діабету чи предіабету, коли симптом уже проявляється.
Значний рівень стресу або тривале нервове напруження впливають на судини, спричиняючи спазми. Під час панічних атак чи сильного хвилювання іноді виникає відчуття, ніби кінцівки “відмовляють” або німіють.
Порушення роботи щитоподібної залози, зокрема гіпотиреоз, уповільнюють обмінні процеси. Через накопичення рідини біля нервів можуть виникати набряки, слабкість і зниження чутливості рук та ніг.
Є ситуації, коли зволікати не можна. Негайне звернення до медиків потрібне, якщо оніміння виникло раптово з одного боку тіла, супроводжується порушенням мови, координації чи зору, триває понад годину, поєднується зі слабкістю або повторюється без зрозумілої причини. Такі ознаки характерні для інсульту, гострих неврологічних розладів або тяжких порушень кровообігу.
Щоб визначити, що саме стало причиною симптомів, необхідно пройти базову діагностику. До неї входять аналізи крові – рівень глюкози, вітамінів B12 і D, феритину та гормонів щитоподібної залози, а також УЗД судин. Залежно від ситуації лікар може рекомендувати рентген чи МРТ хребта і консультацію невролога. Подальше лікування добирають залежно від встановленої причини – це може бути корекція харчування, прийом вітамінів, фізіотерапія, масаж або медикаменти для поліпшення кровообігу та нервової провідності.