Життя 48-річного Дмитра, колишнього гірника з Добропілля, кардинально змінилося у жовтні 2025 року. Під час виконання бойового завдання на Харківщині досвідчений оператор-сапер потрапив під прицільний вогонь ворожого міномета. Вибух 120-го калібру стався всього за метр від чоловіка, залишивши від його ноги лише пошматоване м’ясо та роздроблені кістки.
До великої війни Дмитро понад два десятиліття віддав праці на шахті, а вільний час присвячував спорту – боксу та важкій атлетиці. Проте у серпні 2022-го він змінив спортивне спорядження на саперний щуп. Його щоденною роботою на складних ділянках фронту стало мінування та розмінування позицій, де кожна помилка могла стати останньою.
Той фатальний день на Харківському напрямку боєць пам’ятає в деталях. Попри звуки мінометних виходів, робота на позиції тривала, аж поки черговий приліт не стався впритул до нього. Дмитро встиг лише мінімально згрупуватися в неглибокій ямці, що зрештою і врятувало йому життя, хоча травми були катастрофічними.
“Коли отямився, побачив, що нога розірвана від стегна до стопи. Побратими витягли мене, тягнули через поле під дронами. Евакуацію чекали до вечора. Було дуже важко, зараз у нозі купа металу, вона коротша, але я вижив, обидві кінцівки на місці – і це головне”, – ділиться спогадами захисник.
Шлях до відновлення виявився не менш виснажливим, ніж саме поранення. Позаду вже сім складних хірургічних втручань, спрямованих на збереження ноги та відновлення її функцій. Зараз основний фронт робіт перемістився до реабілітаційного залу в Дніпрі, де мультидисциплінарна команда фахівців працює над поверненням воїну мобільності.
Наразі головні зусилля реабілітологів зосереджені на подоланні наслідків важкої травми. Основні напрямки роботи включають:
- відновлення опорної здатності пошкодженої кінцівки;
- мінімізацію хронічного больового синдрому;
- психологічну роботу над подоланням страху перед рухом;
- збільшення амплітуди роботи суглобів.
Прогрес ветерана у реабілітаційному центрі
Фізичний терапевт Олександр згадує, що стан пацієнта під час госпіталізації був вкрай складним: деформовані металеві конструкції в кістках, помітне укорочення ноги та сильний психологічний бар’єр щодо навантажень. Проте залізна дисципліна колишнього спортсмена та шахтаря дала свої плоди вже за кілька тижнів інтенсивних занять.
Сьогодні Дмитро вже демонструє результати, які надихають і лікарів, і інших поранених. Чоловік почав ставати на ногу, не відчуваючи гострого болю, а нещодавно зміг самостійно піднятися сходами на кілька поверхів. Попереду ще тривалий процес адаптації, але перші впевнені кроки до повноцінного життя вже зроблено.