Питання перебування сотень тисяч українських чоловіків за межами країни під час війни залишається однією з найскладніших етичних та політичних дилем. Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю «Чеському радіо» закликав уникати узагальнень, наголошуючи на індивідуальній трагедії кожного, хто залишив батьківщину.
Глава держави підкреслив, що не має єдиної думки щодо тих, хто виїхав, адже мотиви людей кардинально різняться. Хтось рятувався від бойових дій у перші ж години вторгнення, інші втратили рідних і психологічно не могли залишатися в епіцентрі горя. Окрему повагу президент висловив мільйонам громадян, чия присутність в Україні стала запорукою збереження державності.
«Абсолютно різні люди виїхали: хтось тікав від війни, хтось поїхав у перші дні, а хтось з часом, хтось був ухилянтом, а хтось втратив тут сім’ю і більше не хотів з цим жити. Ми повинні розуміти, що війна принесла нам горе. Ми не можемо однаково до всіх ставитись за цієї війни», — зазначив Володимир Зеленський.
Скільки чоловіків виїхали з України під час війни
Статистичні дані, оприлюднені виданням NGL.media, дають змогу оцінити реальні масштаби чоловічої міграції. З початку повномасштабного конфлікту країну залишили близько 540 тисяч чоловіків призовного віку. Структура цього потоку виглядає так:
- 470 тисяч осіб перетнули кордон, маючи на це законні підстави;
- 70 тисяч чоловіків виїхали нелегально, використовуючи тіньові схеми або обминаючи офіційні пункти пропуску;
- 78 тисяч молодих людей віком 18 – 22 роки виїхали протягом осені 2025 року після відповідного дозволу уряду.
Поки Прага вустами міністра Яна Ліпавського заявляє про небажання підтримувати тих, хто уникає мобілізації, позиція Брюсселя залишається більш ліберальною. Єврокомісарка Ілва Йоганссон чітко дала зрозуміти, що ЄС не планує примусової депортації українців. Європа готова обговорювати з Києвом механізми добровільного повернення, проте наголошує, що силоміць «викидати» людей за межі Союзу ніхто не буде.
Ця ситуація демонструє глибокий розрив між необхідністю поповнення резервів та міжнародними зобов’язаннями щодо захисту прав біженців. Україна продовжує шукати баланс у діалозі з партнерами, намагаючись заохотити громадян до повернення без застосування репресивних інструментів.