Понад два десятиліття Радій Шевченко очолює обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровщини, координуючи роботу трьох тисяч співробітників – від диспетчерів до парамедиків та екстрених медичних техніків. Він наголошує, що навантаження на персонал залишається високим: від агресії під час дзвінків до небезпеки на виїздах. Щодня бригади рятують поранених військових, працюють у прифронтових районах і прибувають першими на місця завалів після атак РФ. У розмові він пояснив, чому в регіоні бракує кадрів та як змінилася робота служби під час повномасштабного вторгнення.
Далі подано його пряму мову.
Як потрапив у медицину
«У медицину я потрапив зовсім не випадково, батько в мене лікар, лікар від Бога. Потрапив саме сюди, можливо, і випадково, оскільки треба було очолювати невеликий відділ лікарні Мечникова – санавіацію. І тоді сталася реформа екстреної медичної допомоги, коли до нашого невеликого центру доєднали шість станцій Дніпропетровщини. І таким чином з кінця десятих років наш центр – найбільший у державі. Більше 3000 осіб працює, 200 бригад працювало, зараз, на жаль, менше.
Таким чином, вже більше 20 років керую службою екстреної медицини Дніпропетровщини. Змінилося практично все. Не змінилися, можливо, люди, які працюють тут вже і 20, і 30, і 40 років, на яких, до речі, і тримається служба. На жаль, жебрацькою залишилася зарплатня у наших співробітників».
Про роботу диспетчерів
«Диспетчери працюють з подвійним навантаженням: це ви бачите центральну диспетчерську, ще в нас є відділ центральної диспетчерської в Кривому Розі. Це єдиний такий прецедент у державі, коли в області є дві локації, куди може додзвонитися людина, телефонуючи на 103.
Робота дуже складна, приймаються сотні викликів. 300 дзвінків на добу буквально кожен приймає. І не всі люди ведуть себе досить чемно. Багато хибних викликів, багато образ на адресу диспетчерів, багато нецензурної лексики. Як диспетчерам погрожують, як у стані алкогольного сп’яніння кажуть, що потрібна швидка… Телефонує мати 30-річної дитини і каже: “У мене дитинка, у неї 37,5 температура, ви постраждаєте, я буду телефонувати президенту”. Була одна особа, яка телефонувала 247 разів на швидку допомогу, і це 247 разів диспетчер має підняти слухавку. А у нього просто був різ в очах, втома».
Про загрози для бригад
«Ми намагаємося вести невеликий чорний список номерів телефонів, там, де на цих адресах були напади на співробітників наших бригад. Туди ми виїздимо з працівниками поліції.
У цьому році, на щастя, було всього-на-всього два напади. У крайньому випадку нашого співробітника трохи побили, порвали куртку. Загрози життю не було, відповідальності, на жаль, практично ніякої немає. Проєкт закону так і залишився на папері. Нас збирали за півтора місяці до повномасштабної війни у Верховній Раді, обіцяли таки провести цей законопроєкт, зробити його законом. Закон щодо зміни кримінального законодавства, в якому передбачалася б кримінальна відповідальність за напади на співробітників екстреної медичної допомоги: погрозу життю, погрозу псування майна. На жаль, цього не сталося, почалося повномасштабне вторгнення».
Як змінилася робота після 24 лютого
«Усі знали, що робити, коли почалось повномасштабне вторгнення. Оскільки вперше 9 травня 2014 року з аеропорту наші бригади зустріли перших поранених бійців. Тому до повномасштабки наші бригади стояли за необхідності на території Донеччини. Добропілля, Курахово, Селідове – це сьогодні частина з цих територій окупована. Зараз бригади забезпечені протиуламковими жилетами, броніками. Є певна кількість шоломів. У нас, до речі, є два евакуаційні автобуси на 13 і на 5 лежачих пацієнтів, які практично не стоять на місці.
Вони возять в інші області, вони виїжджають до евакопотягів, вони їдуть на межу кордону з Донеччиною, забирають по 5, по 10, а якщо середньої ступені тяжкості – то і по 15 поранених бійців сюди. Бригади працюють і на межі психологічних, і фізичних своїх сил. Після прильоту, коли Бартоломео, постраждав і приватний сектор у центрі Дніпра, наш лікар вивіз пораненого цивільного звідти й втратив свідомість прямо в приймальному відділенні».
Про психологічні наслідки та ризики
«Будуть травми психологічні – до кінця життя. І будуть нічні кошмари, і будуть панічні напади, і буде необхідна допомога не тільки психологів, а й, напевно, і психіатрів. Сьогодні була неспокійна ніч, неспокійний ранок, і зараз постійні прильоти по Синельниківщині, по Нікопольщині. Скрізь працюють бригади, на жаль, незважаючи на небезпеку. У нас 15 автівок трохи постраждали, у нас невелика, на щастя, кількість медиків, які постраждали – п’ять осіб, п’ять осіб теж з трьома, які потрапили під обстріл буквально нещодавно. Також був водій – екстрений медичний технік – потрапив під обстріл, бригада не встигла сховатися, а водій останнім покинув автівку, також був трохи поранений. Був повторний приліт. Бригада встигла покинути автівку, і ще один дрон скинув вибухівку на ту саму автівку швидкої.
І ті світлини, які ви можете бачити в засобах масової інформації, – це вже машина за результатами повторного прильоту. Тобто дуже морально понівечені наші орківські “друзі”, що двічі скинути на автівку, яка рятує життя, і на людей, які рятують життя».
Про допомогу військовим і нестачу кадрів
«З 2014 року нашим центром надано допомогу більш ніж 74 тисячам бійців, і тільки за час повномасштабного вторгнення, тобто за три з половиною роки, – більше 63 тисяч. Зараз ставлення до “швидкої” дуже файне. Уступають дорогу, зсуваються ліворуч-праворуч. Ми регулярно з патрульною поліцією проводимо такі операції, називається операція “Маячок”. Коли в нашій автівці знаходиться співробітник патрульної поліції, і за автівкою теж їде співробітник патрульної поліції з камерою, і фіксують порушення.
Єдине, що людей стає все менше – від заробітної платні. Нові люди не йдуть, випускники вищих медичних коледжів практично до нас не приходять. Тому тільки за час повномасштабного вторгнення, на жаль, бригад стало вже набагато менше. Тому, коли ви зателефонуєте на 103, буде менше диспетчерів, ви трохи, напевно, почекаєте. І бригада, можливо, не приїде до вас за п’ять хвилин, оскільки їх менше, і частина бригад зайнята нашими захисниками».