Під час Дня пам’яті жертв голодоморів 22 листопада у Кривому Розі відбулася презентація видання «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)». Роботу, яку підготувала провідна наукова співробітниця Національного музею Голодомору, докторка історичних наук та професорка Наталя Романець, представили в Культурно-громадському центрі Шелтер Плюс, як зазначає сайт 0564.ua.
Учасникам заходу нагадали, що авторка вже презентувала тут іншу збірку про спротив українців політиці колективізації та розкуркулення. Цього разу увагу зосередили на документах, які висвітлюють витоки майбутнього геноциду.
«Ми не вперше співпрацюємо з пані Наталію Романець і тішимося, що у Кривому Розі є наші місцеві історики, які працюють не як пропагандисти, а працюють з документами і з фактами. Бо уже зараз і, умовно, через 50 років хтось скаже: “Ну, не було ніякого Голодомору”, або не було ніякого спротиву. І лише документи, факти – це те, що переконує. Ось тому це важливо, бо ця збірка документів є фактологічним підтвердженням, що це не був просто голод, а це був геноцид. І у цього геноциду були певні передумови»,
пояснив співзасновник центру Роман Морозов. Він додав, що робота історикині вкотре засвідчує: українці чинили опір політиці, спрямованій на знищення, а сама збірка стала цінним підтвердженням тодішніх подій.
Під час обговорення Морозов підкреслив повторюваність російської політики щодо України і звернув увагу на схожі механізми впливу, спрямовані на послаблення країни через тиск на продовольчі ресурси.
«Тому тяглість цієї боротьби проти ворога не викликає питань: а чому вони раптом напали? А чому зараз відбувається раптом те, що відбувається? Те, що відбувається жахливо, але, як бачимо, закономірно. І матеріали, які опрацювала і показує усім нам Наталя Романець, відкривають очі також і на події сьогодення»,
зазначив він. За словами самої Романець, презентована збірка є третьою, підготовленою Національним музеєм Голодомору-геноциду, і зосереджує увагу на процесах, що відбувалися напередодні Голодомору у Дніпропетровському та Криворізькому округах.
Авторка розкрила контекст прийняття курсу суцільної колективізації, проголошеного у листопаді 1929 року. Саме цей регіон було визначено основною зоною для його впровадження, попри низькі показники усуспільнення у Криворізькому окрузі. Вона зауважила, що розкуркулення там розпочали ще до появи відповідної постанови від 30 січня 1930 року, а колективізація завершилась уже 22 лютого 1930 року – значно раніше визначених планів.
«Причому саме у Криворізькому окрузі і розкуркулення було здійснено на випередження… наш регіон став таким випробувальним регіоном, де застосовувалися дуже жорсткі репресивні заходи, ця збірка документів і викликає великий інтерес»,
підкреслила науковиця. Вона також пояснила, що частину документів довелося фактично відновлювати, адже їхній стан і вік ускладнювали роботу.
«По-перше, потрібно враховувати реалії, – ми є прифронтовим регіоном… Дуже багато з тих документів, які я опублікувала, приходилось у буквальному розумінні цього слова реконструювати»,
розповіла Романець, згадуючи матеріали, які збирала ще у 1992 – 1995 роках. Вона наголосила, що збірка дає можливість кожному самостійно ознайомитись із документами періоду 1929 – 1931 років і побачити реальну картину подій.
Окремо авторка акцентувала, що до публікації включено матеріали з Державного партійного архіву, які демонструють, як функціонували колгоспи та якими були умови життя у той час.
«Наприклад, тут можна дізнатись про рівень алкоголізму серед керівників колгоспів, про безгосподарність, яка була у колгоспах. Все це дає відповідь на питання, чи потрібно було проводити суцільну колективізацію?»
додала упорядниця. Значний масив документів містить імена причетних до реалізації політики колективізації та розкуркулення, а також селян, яких депортували у 1930 – 1931 роках.
Під час виступу Романець зауважила, що використані у збірці матеріали дозволяють побачити структуру родин і деталі, важливі для розуміння тогочасних процесів. Вона також звернула увагу на те, що термін «Голодомор» стосується саме 1932 – 1933 років, тоді як події 1921 – 1923 та 1946 – 1947 років історики класифікують як штучні масові голоди.
Збірка, яку презентували, є завершальною у серії. До попередніх двох увійшли документи про масштаби та наслідки Голодомору, а також про хлібозаготівельні кампанії 1931 – 1933 років. Всі три видання мають однакову структуру з авторською статтею, змістом, документами та покажчиками.
Матеріали переважно походять із архівів Дніпропетровської області, доступ до яких раніше був обмежений. Під час презентації науковиця детально окреслила хронологію подій, аналізувала окремі документи та озвучувала висновки, сформовані на підставі їхнього вивчення.
Загалом у нинішню збірку включено 160 документів, що друкуються вперше. Вони дозволили присутнім побачити, як саме відбувалися процеси колективізації, які види спротиву виникали у селян та чому робота з архівами сьогодні є способом відновлення історичної правди.
На завершення зустрічі учасники запалили свічку та вшанували пам’ять українців, заморених Голодом, хвилиною мовчання.