Криворізький нацгвардієць Максим пройшов шлях від праці в шахтах до служби на найгарячіших напрямках фронту. Сьогодні він виконує бойові завдання на правобережній Херсонщині у складі 21-ої окремої бригади охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського.
Його історію розповіла пресслужба бригади, наголосивши: буденність фронту для бійців зараз — це постійні обстріли, дрони-камікадзе, пожежі та втрачені побратими.
Вогонь з неба і під ногами
Зона відповідальності підрозділу Максима охоплює передову поблизу Берислава. Саме там, за його словами, ситуація була вкрай напруженою — росіяни вели цілодобове спостереження та застосовували найрізноманітніші види озброєння: FPV-дрони, «Ланцети», КАБи.
«Моє чергування на одній з позицій тривало 11 місяців. Ударні дрони вже стали звичними — побачив першим — стріляєш, не встиг — ховаєшся», — розповідає боєць.
Окрема загроза — підпали, які ворог влаштовує за допомогою безпілотників:
«Поле палало з двох боків, потім — посадка, сухостій, усе зайнялося. Горіли й бліндажі, і маскувальні сітки. І це вже норма. Реальність фронту».
Перший бій — на Донеччині
Перший бойовий досвід Максим отримав взимку 2022 року неподалік Курахового. Тоді росіяни атакували Мар’їнку й намагалися зруйнувати стратегічну дамбу. Під вогнем опинився й блокпост, на якому чергували гвардійці. Поруч — мирне водосховище, де відпочивали місцеві.
«Обстріл танка, смерть пенсіонера та хлопчика, якому відірвало ногу… Наш побратим намагався врятувати малого, надавав першу допомогу. Але шансів не було», — пригадує воїн.
Попри жахіття, його вразила стійкість людей:
«Ці мешканці ніби нічого не боялися. Вони знали — ми поруч. І це давало їм силу».
«Ми стоїмо за найдорожче»
Нині Максим чітко знає, навіщо тримає оборону — за свободу, за свою землю, за тих, хто в тилу. Для нього перемога — не абстракція, а реальний і неминучий фінал боротьби.
«Ми нездоланні, бо знаємо, за що стоїмо. І в серці кожного з нас — вогонь, якому не загасити жодним дроном, снарядом чи вибухом».
Ці слова стали лейтмотивом повідомлення пресслужби 21-ої бригади. Вони — про силу українського духу, про те, що навіть у найтемніші часи на фронті горить світло віри в перемогу.