Трагічна звістка сколихнула Кривий Ріг. Півтора року родина сподівалася на диво. Військовий вважався зниклим безвісти.
Бійця мобілізували наприкінці літа 2023 року. Він боронив країну від російських окупантів у складі частини А0501. Серце солдата зупинилося на полі бою. Це сталося поблизу Іванівського на Донеччині. Загибель датована 21 січня 2024 року.
Олександр народився тут навесні 1982 року. Після школи він здобув робітничу професію у ПТУ №39. Усе життя чоловік присвятив рідному комбінату. Шлях починався в ремонтно-будівельному цеху. Згодом він працював асфальтобетонником і муляром. Колеги цінували його за майстерність.
Через реорганізацію у 2020 році спеціаліст перейшов до шахтобудівного управління. Там він трудився машиністом перевантажувачів. Керівництво завжди відзначало його сумлінність.
Близькі та друзі пам’ятають його надзвичайно доброю людиною. Він охоче допомагав кожному.
Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, щирого та вірного товариша, побратима і колеги. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Герою слава!