Він не залишав своїх навіть після смерті. Дмитро Садовенко все життя присвятив армійській справі, пройшовши шлях від юнака-добровольця до досвідченого офіцера. Війна забрала його життя у лютому 2025 року під час складного завдання на Курщині.
Після досягнення повноліття Дмитро свідомо обрав шлях воїна. Протягом семи років він гартував характер у найгарячіших точках фронту. У легендарному «Холодному Яру» 93-ї бригади він обіймав посаду заступника ротного, а згодом очолив підрозділ у складі 17-ї окремої танкової Криворізької бригади.
Його наречена Юлія відкрила журналістам особисту історію про їхні спільні мрії та біль втрати. Вона поділилася спогадами про те, як починалося їхнє кохання, і що означає для неї життя після відходу коханої людини.