Український промисловий сектор опинився на порозі суттєвих трансформацій, зумовлених новими екологічними стандартами Європейського Союзу. Вже з 2026 року Механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM) офіційно завершує свій перехідний етап і переходить до повноцінного фінансового навантаження, що зобов’язує експортерів купувати спеціальні сертифікати.
Реалії та прогнози від експертів галузі
Під час спеціалізованого вебінару «CBAM 2026: Нові вимоги ЄС та практичні аспекти», який ініціювала команда KPMG Ukraine, керівник групи операційного екологічного менеджменту Групи Метінвест Євген Алтухов окреслив ключові виклики для вітчизняних підприємств. Спільно з представниками KPMG – Юрієм Кацером та Олександром Баськовим – учасники проаналізували юридичні тонкощі нововведень та специфіку звітності щодо викидів.
Новий регламент безпосередньо впливає на компанії, які постачають до ЄС таку продукцію:
- електроенергію;
- сталь та алюміній;
- добрива;
- цемент.
За словами Алтухова, європейські партнери вже сьогодні змушені закладати у свої бізнес – плани майбутні витрати, що пов’язані з вуглецевим регулюванням, що кардинально змінює ландшафт торговельних відносин.
Наразі перед експортерами стоїть вибір між використанням «дефолтних» показників (default values) та звітуванням на основі фактичних даних (actual data). Хоча стандартні значення спрощують паперову роботу, вони часто призводять до значних переплат за сертифікати.
На противагу цьому, верифікація фактичних викидів хоч і потребує впровадження складних моніторингових систем та залучення незалежних аудиторів, проте відкриває шлях до реальної економії коштів. Це вимагає від бізнесу глибшої експертизи та чіткої методології підтвердження даних.
«СВАМ змінює правила гри для українського експорту – від нових договірних вимог до глибшого контролю даних про викиди. Через новизну механізму експортери та імпортери стикаються з низкою невизначеностей», – акцентував увагу Євген Алтухов.
На думку фахівця, вуглецевий облік стає не просто формальністю, а стратегічним інструментом управління промисловими активами та мінімізації ризиків. Адаптація до цих умов є критично важливою для збереження конкурентоспроможності на європейському ринку.
Варто пам’ятати, що вітчизняна металургія протягом багатьох років залишалася фундаментом національної економіки, незважаючи на кризові періоди. Сьогодні, коли галузь проходить через найскладніші випробування в історії, її здатність інтегруватися в «зелений» порядок денний ЄС визначатиме не лише майбутнє окремих холдингів, а й загальну економічну стабільність країни в процесі відбудови.